Тихо, по-буденному спокійно,
Він повітря видихнув востаннє.
І затих. А дощ благоговійно
Шелестів мелодію прощання
За вікном шпитальної палати.
Так йому колись співала мати
Колискову пісню вечорами.
І краєчок неба кольорами
Чистими на заході світився.
Все своє життя туди дивився
Брат Степан і сльози набігали,
Коли радісно вуста співали
Про небесну дорогу країну.
Це ж вона йому гукнула: «Сину!
Вже пора! Закінчилися муки.»
Защеміло серце від розлуки
В кожного з великої родини.
Траурна, болюча пісня лине...
Але знаю ці жалобні звуки
Перейдуть у тріумфальні гами.
Наче бачу: змахує руками
Брат Степан у такт мелодій неба.
Регентом - тож , народитись треба!
Буде зустріч, я всім серцем вірю.
Ох, як ми обнімемося щиро
В Царстві Бога, де розлук немає.
Він вже вдома... Там на нас чекає.
01/22/08
Комментарий автора: Сьогодні відійшов у вічність наш родич, дуже хороша людина, один з перших регентів міста Нововолинська, Степан Демчук.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
На юбилей - Лариса Зуйкова "Дней лет наших — семьдесят лет, а при большей крепости — восемьдесят лет; и самая лучшая пора их — труд и болезнь, ибо проходят быстро, и мы летим".Псалом 80:10
"Научи нас так счислять дни наши, чтобы нам приобрести сердце мудрое". Псалом 89:12
