Яким чудовим все створив наш Бог!

Яким чудовим все створив наш Бог!
Грайливі зорі і яскраве сонце...
По березі ріки янтар-пісок...
Криниці чистої замріяне віконце.

Лілею ніжну і калини кущ,
А на калині соловей співучий.
Ген там поліз-метнувся в воду вуж,
Дівча на річку дивиться із кручі.

Порозкидав жовтенькі килимки
З малесеньких квіток, де гудуть бджоли.
Ласкавий промінець торкнувсь щоки,
Воли із возом рухають спроквола.

Повітря лісове таке п"янке,
Таке духм"яне! Де вже тим парфумам!
Пробігло під кущем зайча митке,
Болото булькотить-зітхає з сумом...

Під ноги стелиться м"яка спориш-трава,
Цвіркун у захваті не замовка, все грає,
Ондатра в річці плаває-пірна,
Десь в небі високо орел літа-ширяє.

Ось проліском всміхається весна,
Від сну проснулось лісове озерце,
Снує уся в роботі мурашня,
Вода джерельна блискотить в відерці.

На колесі лелека примостивсь
(Сімейний, бачте, дім собі будує!).
Веселки-дуги в небо піднялись.
Там дятел стука - дерево лікує.

Десь у болоті кумкають жабкИ,
Якісь незвичні - з пузцем червоненьким.
Там коник-стрибунець здає стрибки,
У кузні молот десь стукоче-дзенька.

Стою, дивлюсь на Божу ту красу
Мале, біляве стебельце-дівчатко.
Рятую із води бджолу й осу,
Будую із трави курінчик-хатку.

Стрибаю по калюжах по дощу,
По вигоні біжу із гірки з Рексом,
То щось йому говорю, то свищУ,
Ген сонце підіймається над плесом,

Де клубочиться-піниться туман.
Качки із плескотом попадали на воду.
І шелестить-шепоче стиглий лан
Пшениці. Задививсь на свою вроду

Із неба місяць посеред зірок
У тихій річці. Жайвір дзвенить в небі.
У всьому, скрізь, все - Ти, мій живий Бог.
Оце усе побачити лиш треба.

Та де там! летимо десь, біжимо,
Щось дістаємо, поспіхом хапаєм,
І тужачись, все тягнем-несемО,
А спокою в душі своїй не маєм.

Немов сліпі, не бачимо краси,
Не дивимося рідним своїм в очі,
Не помічаєм у дружин сльози,
А чоловіка й бачити не хочем.

До цього ми без Бога дожились,
Гріхами свою душу остудили.
Та є Господь і є небесна вись,
І Слово Боже є для всіх мірило.

Бог відкриває очі на красу,
Вливає в серце спокій, мир і радість.
То ж своє серце ти віддай Христу,
І матимеш спасіння, Божу благість.

Розвидниться навколо, розцвіте,
Душа з"єднається з Предвічним Живим Богом,
Усе нечисте, грішне відійде,
Відійде біль гіркий, відійде вся тривога.

Душа твоя стомилася, кричить.
Віддай тягар нелегкий свій Ісусу.
Поки ще час є. А може, всього мить...
Любов Господня жити в тобі мусить.

Бо Бог людину був колись створив
По образу й подобі Своїй Божій.
І в неї Божий Дух життя улив.
Й тому на серці в тебе так тривожно,

Бо дух весь твій і вся твоя душа
Шукає Бога, хоч того й не знає,
Христос людині душу воскреша,
Й лише Господь нас приведе до раю.

Прошу тебе, душа, прошу,
Прошу, схились в молитві перед Богом.
Він удалить тривогу твою всю,
Й направить на пряму, святу дорогу!

Яким чудовим все створив наш Бог!Поэзия

Яким чудовим все створив наш Бог!

Яким чудовим все створив наш Бог!
Поэзия