Не нужно брать нож для того, чтоб убить,
Не всякий и камень летит, чтоб сразить
.
Слова есть что режут сильнее, чем нож,
Молчанием молча, наотмашь убьешь.
Любите друг друга,прощайте врагам,
Не нужно давать волю злым языкам.
Мы душу чужую не можем увидеть,
она может плакать,ее можно обидеть.
Она кровоточит, страдает, болит
И глас ее крови к Творцу говорит:
- Прости им, Всевышний, не знают о том,
Что худо творят своим злым языком!
Итак, хранящий уста свои- душу хранит,
Источник в ней жизни и счастья сокрыт.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
