Формула быть вместе...
Инок59
Когда понимаешь ясно, как страшна пустота.
Воспринимаешь:- смерть не ужасна,
Страшна утерянная мечта.
Когда ощущение, что карта бита,
И метания разума напрасны,
Жизнь осколком разбитым,
Для струн пульсирующих вен, опасна.
Замкнутого пространства гримаса, сводит с ума порою,
Но пресс, потерянности *биомассы*, сознанье ужасом кроет.
Соломинкой родное дыхание, хоть и горчит приеданием.
Но новое редко болеет старанием, к проявлению сострадания.
Да и как ему узнать мелодию сердца, выстраданную чужим дуэтом,
Чтобы совместную подгадать терцию, грань между тьмой и светом.
Что ж мы так тщимся рубить Гордиев узел, не сознавая ошибок,
Рвём надёжные, старые узы, ведь мир иллюзорен и зыбок.
Больное сознание, всего лишь мираж разума, метастаза,
Кризис недопонимания, вирусная зараза.
Покаяние с самооценкой, простые вещи, без лести,
Прощение на авансцене:- формула быть вместе.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
