— Нет, я не понимаю, это что
Фантазия иль, может быть, ошибка,
Безумное, быть может, qui pro quo? 2 —
Спросил Алеша с искренней улыбкой?
[ 2 — «одно вместо другого», путаница, недоразумение (лат.).]
— Оно и правда, старцу скоро век,
Как не сойти с ума в своей идее?
Мог просто бредить старый человек,
Не различать реальность и виденье.
Не все ли нам равно, что qui pro quo,
Что глупая фантазия без края?
Он век молчал и вот, перед Христом,
Свои уста впервые отверзает.
Разгоряченный аутодафе,
Что в сотню душ, пылающих свечами,
В Пришельце собеседника себе
Увидел он, незрячими очами.
— А пленник что же, смотрит и молчит,
Глядит и все, не говоря ни слова?
— Да, это так, в том тайный смысл сокрыт
Иезуитов древних богословов:
— Ты все сказал, и более не смей
Добавить к словесам, что были прежде,
И не являйся до исхода дней;
И не мешай нам жить в такой надежде —
Вся власть у папы — предана Тобой,
Вершитель судеб – Твой наместник в Риме.
А Свой безвестный скорбный путь земной
Ты завершил тогда, в Иерусалиме.
Сергей Сгибнев,
Новосибирск, Новосибирской обл.
Верующий. Люблю хорошую христианскую и классическую музыку. Люблю говорить о Боге. Люблю жить! сайт автора:Персональный дневник
Прочитано 9285 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
