Откр 2:17: "Имеющий ухо слышать да слышит, что Дух говорит церквам:
побеждающему дам вкушать сокровенную манну, и дам ему белый камень
и на камне написанное новое имя, которого никто не знает, кроме того,
кто получает."
В античной Греции обычай был такой
Когда по обвинению судили
Суд выносил вердикт по праву свой-
Иль камень белый, или чёрный выносили…
И если чёрный камень преподнес судья
То это срок, и верно заключенье…
А если белый камень- милости ладья
Тебя подхватит и избавит заточенья…
В спортивных играх дело доходило
Что победитель- белый камень получал
А это не сомнительно гласило
Его победа! Он гражданство получал!
**********************
Христос нам обещает белый камень
А это- жизнь! Свобода во Христе!
Пусть в нас горит Святого Духа пламень!
К Нему стремимся же в молитве и посте!
И каждый станет точно- Небожитель!
Душа пропишется навечно в Небесах!
За нас цену большую уплатил Спаситель!
И к Небу нас доносит на руках!!!
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 7229 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.