Дмитрия повязали в притоне. Вообще по другому делу. И только в участке работники полиции сообразили кого взяли. Когда же Дмитрий понял что о его преступлении стало известно, он проявляя нечеловеческую силу попытался вырваться из полицейского участка.
Полицейские же видя, что физически с ним не могут справиться, прострелили ему сначала одну ногу, а потом пришлось повредить и вторую. Они долго ещё изумлялись тому, как этот с виду хрупкий юноша, смог порвать наручники и раскидать в стороны тех кто пытался его удержать.
После инцидента, Дмитрия отправили в военный госпиталь, где он и был под надзором охраны. И именно туда к нему и пришел дядя Игорь. То есть Игорь Александрович, бывший некогда грозным судьёй, завоевавшим непререкаемый авторитет. А сейчас вот простой фермер.
- Ну здравствуй Дима - приветливо сказал он протягивая руку.
Тот руку в ответ не подал. Вместо этого спросил:
- Как вы сюда попали?
- Это не важно, для тебя сейчас важнее - зачем я здесь?
- Да мне всё равно, проваливайте ко всем чертям...
- Я там уже был, и поверь, мне там было абсолютно неуютно - ответил дядя Игорь.
В палате повисла пауза. Потом Игорь Александрович продолжил:
- Наслышан я о твоих подвигах.
Дмитрий ухмыльнулся.
- Кстати, - добавил дядя Игорь, - мой сын жив.
Дмитрий побледнел.
- Но он на тебя зла не держит, да и я тоже, - перешёл к главному дядя Игорь.
- То есть?..
В глазах Дмитрия зажёгся лукавый интерес.
- Мы готовы забрать заявление и не дать ход делу, в обмен на кое что...
- То есть?..
Интерес во взгляде усилился.
- Тебе надо попросить прощение у Максима и у меня...
Хищная улыбка исказила привлекательное лицо Дмитрия.
- При свидетелях. - Подытожил свою мысль дядя Игорь.
Улыбка с лица как будто ластиком стёрли.
- А кто свидетелем будет?
- Я думаю что твои родители, потом Леонид с Артёмом и служителя из моей церкви...
- Ну уж нет, не дождётесь... - со злом выговорил Дмитрий, да и к тому же то что с вашим сыном произошло, это же не всё. Наркота, сопротивление полиции и ещё несколько мелких дел, мне всё равно зона светит, так что шиш вам, а не прощение.
Игоря Александровича это ответ ответ абсолютно не смутил, он всё так же спокойно продолжал:
- Поверь мне, я могу тебя избавить от всех обвинений и и уже сегодня снимут охрану, а как только немного поправишся, ты сможешь отправится домой к родным, а там даст Бог и к нам на собрание придёшь. И скажешь самое главное в своей жизни "Прости", нашему Господу Иисусу.
- Да нет уж, извольте, я лучше на зону...
- Ну как знаешь, уговаривать не буду, это твой выбор ...
*****
Собрание начиналось как обычно, в 10.00. Игорь Александрович вышел за кафедру.
- Ну всё друзья, давайте успокоимся и будем настраивать свои сердца и мысли на диалог с Богом.
Он встретился взглядом с Леонидом, который сидел в первых рядах, и улыбнулся ему. Потом его жене и его сыну. Случай с Максимом принёс свои плоды.
А потом все встали для молитвы. И в тишине которая обычно бывает в такой момент, все отчётливо услышали стук костылей в коридоре.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
