Когда рассыпались последние мечты
И не осталось даже сил, чтоб верить в чудо –
Расторгнув тьму веков – с небес явился Ты,
Чтоб разорвать греха стесняющие путы!
Земля ждала, погрязнув в пролитой крови;
Ждала Тебя как исцеления надежду.
Касались горя руки теплые Твои,
Наперекор традиций рамок и невеждам!
Твоя любовь творила в грешных чудеса;
Прощала их, и снова к жизни возвращала.
В сердца земных она спускала небеса,
А силам зла – несчастных мучить запрещала.
А что взамен? Путь поношений и скорбей;
За скорбь и боль, за грех людской – плевки и пытки.
За милость – крик толпы: «На Крест Его прибей!..»
И, возвести на трон несчастные попытки…
…
Пройдя весь путь – от бедных яслей до Креста –
Ты был не понят, и был многими отвергнут…
И в час последний Твой, когда сомкнул уста –
Земля стенала, но не смела совершить суд…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
