Дачна пригода.

Дніпра пологий берег пляжний;
Ділянки дач злилися з лісом;
Не чути траси гул протяжний,-
П'янкий контакт природи з містом;

Квітучий край садів пахучих
До себе вабить та чарує,
Весь рід комах та бджіл співучих
Гуде й так старанно працює;

Уроки співу викладає
«Професор» соловей в лісочку
Та ястріб в небі все кружляє,
З курчатами примітив квочку;

Обіднє сонце пригріває;
Давно всі дачники в роботі;
Йде кум під «мухою» й співає,
Танцює вальс цигарка в роті;

Кричить насмішливо здалеку:
“Привіт тобі й «солодким мухам»!
Ти що копаєш там у спеку?
Не бомбосховище старухам?

Я тут припас на нас спиртного
Й до тебе вечірком загляну,
Ти приготуй чогось смачного,
Бо я спішу до свого «стану».”

Не встиг промовити я й слова,
Що тут на ніч не зостаюся,
Вже спів згасав,що чорноброва
Душі спокусниця Маруся.

Брав сміх від того порівняння,
Що бджоли- це «солодкі мухи»,
Змягчивши біль мого страждання,
Що наробив ведмідь розрухи;

Рибалки бачили під вечір,
Як вулик він приніс на річку,
Втопив його по самі плечі,
А потім,розломив ,як свічку.

Із рам поїв медові соти,
А як закінчив в ліс подався;
Не лиш мені завдав хлопоти…
І звідки він на горе взявся?

Чи з цирку втік,чи від циганів?
Спіймать чи вбити неможливо;
Яких не ставили капканів,
А він обходить їх щасливо.

Можливо яму цю під погріб
Гарненько так замаскувати?
В мисливців є такий же спосіб
Ведмедя-лихача спіймати!?

З синами в балку землю вивіз;
Гіллям й брезентом все прикрили,
Травою притрусили вид весь
Й на вулик,в миску,мед налили.

Одна дорога взяти вулик,-
Ступати тільки через яму!
Що має кум зайти,-забули,
Вернулись в місто з дачі прямо.

В неділю вранці кум заходить
До нас у гості,на квартиру,
Увесь блідий,очима водить,
Лишився з страху зовсім миру;

Та й розповів таку пригоду:
“Як тільки почало смеркати,
Горілку взяв й газову воду,
Прийшов до вас й почав гукати;

За вуликами щось буркочеш,
Подумав я,що ти напився,
Упав під тин та встати хочеш,
То й я побіг,не подивився,

Що перед вуликами яма
Й той буркіт звідти роздавався,
Так я влетів з розгону прямо
Й на чомусь м'ягкому катався.

Як зареве та з себе скинув;
Від жаху я в куток забився;
Ведмідь злякався й за хвилину
Щось засмерділо й він смирився,

Від «хмелю» й сліду не лишилось;
Тряслось моє безсиле тіло,
Та крепко в туалет схотілось
І в роті звучно цокотіло.

Обоє злякано тремтіли…
Ведмідь скоріш прийшов до тями,
Пошкрябся вверх,грудки летіли,
Коли дістав верхівку ями.

Даремний труд.Ведмідь втомився,
А я сидів в калач зігнутий,
Він так уважно подивився..,
Що тут робить,не міг збагнути,

А потім,різко розігнався,
Об мої плечі відштовхнувся…
На мене грунт весь осипався,
Я й з переляку матюкнувся,

Та радий був,що ще живенький,
Не розірвав ведмідь зі злості.
Чув зверху гуркіт не маленький
Як ніби трощать комусь кості,

А потім суне хтось жердину
Та прямо в груди направляє,
Ще й ніби схожий на людину,
Так нею справно управляє.

В мій розум до цих пір не входить;
Ведмідь жердину простягає,
Ричить й настирно слідом ходить,
Берись за неї,вимагає.

Щоб не пробив від злості груди,
Схватився я й наверх він витяг.
Та не глузуйте з мене,люди!
Сліди там є і в ямі віття,

Я з мосту бачив,як до річки
Ведмідь ніс вулик перед себе,
А я летів до електрички…
І реготати тут не треба.”
--------------------------
Провірить кума ми рішились,
Та виявилось,що все-правда.
Сліди ведмедя скрізь лишились,
Розбиті вулики й ограда,

Знайшлися люди-очевидці,
«Михайла»з вуликом зустріли,
Ще довго діти й молодиці
Про це зі страхом говорили.

З тих пір «Топтигін» десь подався
І більш його не зустрічали.
А кум не радий,що признався,
Бо діти вслід «Ведмідь» кричали.
----------------------------
Цей факт на висновок наводить,
Що в скрутний час і звір - людина,
А чоловік в тупік заходить
І часто робиться «звірина».

Лиш в спілці з Богом ми добрієм;
Любов проявим й до звірини,
Без Бога від злоби звірієм
І губим якості ЛЮДИНИ!

Березень 2007р.

Дачна пригода.Поэзия

Дачна пригода.
Поэзия